Антін Кравс (* 23 листопада 1871, Берегомет, нині селище міського типу Вижницького району Чернівецької області — † 13 листопада 1945, Відень) — український полководець, генерал-четар. У 1919 році — командир армійської групи (Кравса), потім 3-го корпусу.

Народився 23 листопада 1871 року в Берегометі (нині Чернівецької області) у сім'ї німецького колоніста. Мати — українка. Закінчив Віденську кадетську школу (1891) та Віденську вищу офіцерську школу. Служив обер-лейтенантом у м. Заліщики в Галичині.

У роки Першої світової війни — командант (командир) куреня (батальйону) 58-го Станиславівського[1] та 55-го Бережанського полку на російському та італійському фронтах. Підполковник австрійської армії.

Від грудня 1918 року в Галицькій армії, активний командир бойової групи «Хирів» 8-ї Самбірської бригади 3-го корпусу УГА на польському фронті. Весною 1919р., безпосередньо перед уведенням Диктатури ЗУНР ( в зв’язку з польським наступом ген.Галлера), військовими колами Галицької армії висувалась пропозиція призначити саме Кравса Диктатором як успішного генерала, оскільки Петрушевич не мав військової освіти. В серпні 1919 року — командир ( осередньої ІІІ-ї ) армійської групи у Київській наступальній операції обох (ГА та Дієвої армії) українських армій, з якою зайняв Київ 30 та утримував його до 31 серпня 1919 (змушений був залишити столицю через непорозуміння в наказах з Головним отаманом військ УНР Петлюрою).

Восени 1919 року — командир 3-го корпусу на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал-четар.

1920 року — командир бригади ЧУГА, приєднався до Армії УНР, командир групи, яка в серпні 1920 року пробилася (через Покуття і Карпати) до Чехословаччини, перебував у таборах інтернованих частин УГА в Ліберці.

Від 1924 року у Відні, діяч ветеранських товариств УГА, автор спогадів «За українську справу». 1941 року — член Української Генеральної Ради Комбатантів. Помер 13 листопада 1945 року у Відні.