Андрій Георгійович Бітов (рос. Битов Андрей Георгиевич; *27 травня 1937, Ленінград, РРФСР — 3 грудня 2018, Москва, Росія) — російський письменник нон-комформіст. Один із засновників російського постмодернізму в літературі.

Зміст

Біографія

Народився в Ленінграді, на Петроградській стороні. Батько — архітектор, мати — юрист. Брат Олег — відомий радянський журналіст-міжнародник. За власним визнанням, за національністю черкес в п'ятому поколінні. Писати почав 1956 року.

У 1954 році закінчив середню школу № 213 (тоді вона розташовувалася на набережній Фонтанки) — першу в Ленінграді школу з викладанням ряду предметів англійською мовою. У 1957 році вступив у Ленінградський гірничий інститут, де брав участь у роботі літоб'єднання під керівництвом Гліба Семенова. У 1957—1958 служив у будбаті на Півночі. У 1958 р. відновився в інституті, закінчив геологорозвідувальний факультет у 1962 році. Писав вірші, наслідуючи Віктору Голявкину почав писати короткі абсурдистські розповіді, вперше опубліковані в 1990-х рр. Часто в інтерв'ю називав себе непрофесійним письменником.

З 1960 по 1978 вийшло друком близько десяти книг прози. З 1965 року член Союзу письменників. У 1978 році в США опублікований роман «Пушкінський дім». У 1979 році він — один із творців нецензурованого альманаху «Метрополь». Його перестали друкувати до 1986 р.

Перебудова відкрила нові можливості. Закордон, лекції, симпозіуми, громадська, в тому числі правозахисна діяльність. У 1988 році брав участь у створенні російського Пен-клубу, з 1991 року — його президент. У 1991році був одним із творців неформального об'єднання «БаГаЖъ» (Бітов, Ахмадуліна, Габріадзе, Алешковський, Жванецький).

Громадянська позиція

В березні 2014 року підписав листа «Ми з Вами!» КіноСоюзу на підтримку України.

Бібліографія

• 1960 — три оповідання в альманасі «Молодий Ленінград»
• 1963 — «Велика куля»
• 1965 — «Таке довге дитинство»
• 1967 — «Дачна місцевість»
• 1967—1969 — «Уроки Вірменії»
• 1968 — «Аптекарський острів», «Подорож до друга дитинства»
• 1972 — «Спосіб життя»
• 1976 — «Сім подорожей», «Дні людини»
• 1978 — «Пушкінський дім»
• 1980 — «Недільний день»
• 1985 — «Грузинський альбом»
• 1986 — «Статті з роману», «Книга подорожей»
• 1988 — «Людина в пейзажі», «Остання повість»
• 1989 — «Повісті та оповідання», «Пушкінський дім»
• 1990 — «Відлітаючий Монахов»
• 1991 — «Ми прокинулися в незнайомій країні», «Життя у вітряну погоду», С/С в трьох томах
• 1993 — «Очікування мавп», «Віднімання зайця»
• 1995 — «Оприлюднені»
• 1996 — «Перша книга автора», «Імперія в чотирьох вимірах»
• 1997 — «Новий Гулівер», «Після дощу», «Записки новачка»
• 1998 — «Обґрунтована ревність», «Неминучість ненаписаного», «Дерево»
• 1999 — «Похорон Доктора»
• 2008 — «Викладач симетрії»

Кіносценарії

• 1977 — «У четвер і більше ніколи»

Нагороди

• 1984 — Орден «Знак Пошани»
• 1989 — Пушкінська премія фонду А. Тепфера (Німеччина)
• 1990 — Премія за найкращу іноземну книгу року (Франція), за роман «Пушкінський дім» і премія Андрія Білого (Санкт-Петербург)
• 1992 — Державна премія Російської Федерації за роман «Відлітаючий Монахов»
• 1993 — Орден «За заслуги в мистецтві і літературі» (Франція)
• 1997 — Державна премія Російської Федерації і премія «Північна Пальміра» за роман «Оприлюднені»
• 1999 — Царскосельска мистецька премія
• Медаль Мовсеса Хоренаці (Вірменія)
• Лауреат премій журналів «Дружба народів», «Новий світ», «Іноземна література», «Зірка», «Вогник» та ін.
• З 1997 року — Почесний доктор Єреванського державного університету і Почесний громадянин Єревана.
• Почесний член Російської академії мистецтв