Маніфе́ст комуністи́чної па́ртії

Додати зображення!
Дата:
21.02.1848
Додаткові поля

Маніфе́ст комуністи́чної па́ртії (нім. Manifest der Kommunistischen Partei) — перший програмний документ європейського комуністичного руху, що був написаний Карлом Марксом та Фрідріхом Енґельсом за дорученням ІІ конгресу Союзу комуністів. Уперше виданий 21 лютого 1848 року.

Маніфест проголошує невідворотність загибелі капіталізму від рук пролетаріату. У ньому поданий стислий виклад основних положень марксизму та його філософських і політичних засад. У «Маніфесті комуністичної партії» розкриті закони суспільного розвитку, неминучість зміни способів виробництва, обґрунтована історична місія пролетаріату як революційного перетворювача старого суспільства та творця нового ладу, виразника інтересів трудового класу. У «Маніфесті комуністичної партії» розкрита історична роль партії комуністів як авангарду робітничого класу, викладена теорія класової боротьби як рушійної сили розвитку класово-антаґоністичних формацій. Важливе місце У «Маніфесті комуністичної партії» займає критичний огляд немарксистських теорій соціалізму та реакційних псевдосоціалістичних вчень.

Ідеї[

Для найбільш поступових країн автори «Маніфесту» пропонували такі «досить загальні в уживанню заходи»[1]:

1) Експропріяція власності на ґрунтах і повернення ґрунтової ренти на державні видатки.

2) Великий поступовий податок.

3) Скасування спадкового права.

4) Конфіскація власності усіх емігрантів і бунтарів.

5) Централізація кредиту в руках держави за допомогою національного банку, державного капіталу і виїмкової монополії.

6) Централізація засобів транспорту в руках держави.

7) Побільшення числа національних фабрик, знаряддів продукції, оброблювання і полїпшення ґрунтів відповідно до спільного плану.

8) Однаковий для усіх обов’язок працювати, заведення промислових армій, особливо для хліборобства.

9) Об'єднання хліборобської праці з промисловою, вплив на постійне знищення різниці між містом та селом.

10) Публичне і безплатне виховання усіх дітей. Знесення дитячої фабричної праці в її теперішній формі. Об' єднання виховання з матеріальною продукцією і т.п.

Зміст

  1. Буржуа й пролєтарі
  2. Пролєтарі та комуністи
  3. Соціялістична і комуністична література
    1. Реакційний соціялізм
      1. Февдальний соціялізм
      2. Дрібно-буржуазний соціялізм
      3. Німецький або «справжній» соціялізм
    2. Консервативний або буржуазний соціялізм
    3. Критично-утопичний соціялізм і комунізм
  4. Відносини комуністів до ріжних опозиційних партій

Цитати

Буржуа й пролєтарі

Мара ходить по Европі — мара комунїзму. Всї сили старої Европи — і папа і царь, і Метерніх і Ґізо, і французкі радикали і нїмецькі полїціянти — всї з'єднали ся до сьвятої боротьби з цїєю марою.

Історія всїх дотеперішних суспільств — се історія клясової боротьби.

Ціле суспільство чим раз, то все більше та більше росколюєть ся на два великих ворожих табори, на дві великі, цілком протилежні одна до одної, кляси — буржуазію та пролєтаріят.

Сучасний уряд це є лиш комітет, що порядкує спільними справами всеї буржуазії.

Усе, що станове і нерухоме, — зникає....

Потреба збутку, який безупинно розростав ся-б, примушує буржуазію ганяти по всьому сьвіті. Їй усюди треба пролїзти, скрізь улаштоватись, скрізь завязати зносини.

Буржуазія віддала село під пануваннє міста, она здобувала величезні міста, вона значно побільшила число мійського населення супроти сїльського і таким чином визволила значну частину населення від вузького, обмеженого життя на селї. Так само, як село стало залежним од міста, так само варварські і на пів варварські країни стали залежними од цівілїзованих, хлїборобські народи — од буржуазних народів, Схід — од Заходу.

... буржуазія не тільки виковала зброю, яка її доведе до погибелі; вона також породила людей, які візьмуть ту зброю у руки — вона породила сучасних робітників, пролєтарів. Помірно з тим як розвиваєть ся буржуазія, тоб-то капитал, помірно з тим розвиваєть ся і пролєтаріят, кляса сучасних робітників, що живуть доти, доки мають роботу, і що находять собі роботу лиш доти, доки їхня робота побільшує капитал.

Робітники, що мусять себе продавати од штуки, це такий же товар, як і всяка иньша річ у торговлї, і через це вони підлягають всїм змінам конкуренції, всїм хвилюванням ринку. Через заведення машин і подїл працї праця пролєтарів втратила весь свій самостійний характер, а через те і всю принаду для робітників. Робітник став простим додатком до машин; від нього потрібують лиш са мих простих, дуже одноманітних рухів, яких зовсім неважко навчитися. Через це і коштує робітник лиш трохи не стільки, скільки потрібно на його удержаннє та на росплоджуваннє його раси. А цїна кожного товару, а значить і працї, рівна коштом його продукції. Значить, чим обридливійшою стає праця, тим меньшою стає платня.

Дотеперішні дрібні середні шари суспільства, дрібні промисловці, купці і рантьє, ремісники і селяне, всі цї ґрупи обертають ся в пролєтаріят, почасти через те, що їх невеличкий капітал не вистарчає для провадження великого промислу і занепадає через конкуренцію більших капіталістів, почасти через конкуренцію більших капіталїстів, почасти через те, що їх зручність при нових засобах продукції губить свою вартість. Оттак рекрутуєть ся пролєтаріят з усїх ґруп населення.

Пролєтарі та комуністи

Комунїстична революція це є найрадікальнійше розлученнє з історичними відносинами власности.

На місці старого буржуазного суспільства з його клясами і клясовими антаґонізмами повстає спілка, в якій вільний розвиток кожного є умовою для вільного розвитку усїх.

Відносини комуністів до ріжних опозиційних партій

Хай тремтять пануючі кляси перед комунїстичною революцією. Пролєтарі нїчого в ній не можуть загубити крім своїх кайданів. Та вони в ній мають сьвіт завоювати. Пролєтарі всїх країн, єднайте ся!.

Спадщина

«Маніфест комуністичної партії» був і залишається вихідним пунктом для політичних проґрам соціялістичних, комуністичних і робітних партії всього світу.

Деякі пункти загальної проґрами комуністичної революції, запропонованої в розділі «Пролєтарі та комуністи», були виконані в багатьох розвинених капіталістичних країнах:

  • проґресивна (поступова) система оподаткування доходів фізичних осіб;
  • стрімке зростання кількости державних підприємств (національних фабрик) після другої світової війни, що дало підстави говорити про побудову державного або державно-монополістичного капіталізму; попри маштабні приватизації, що розпочалися у першій полопвині 1980-х, станом на середину 2010-х кількість зайнятих, приміром, у державному секторі Франції становить 25%, а серед сучасних великих компаній, що в них контрольний пакет акцій належить державі, — »Амтрек» (США), »Дойче бан» (Німеччина), »Е-де-еф» (Франція), «Нова люблянська банка» (Словенія), «Онтаріо павер дженерейшн» (Канада), »РАҐ» (Німеччина), «Талес» (Франція), «Ферровіє делло стато італієне» (Італія), «ЧЕЗ» (Чехія) та багато інших.
  • перетворення сільського господарства (хліборобської праці) на промисловість і злиття її з хемічною і фармаколоґічною промисловістю;
  • безкоштовна початкова та середня освіта;
  • заборона дитячої праці на фабриках і заводах (формально заборонена праця дітей віком до 15 років на практиці, на жаль, існує у багатьох країнах, в тому числі на Заході).

2013 року ЮНЕСКО внесло «Маніфест комуністичної партії» (та Марксів «Капіталі») до списку документальної спадщини як твори всесвітнього значення і неабиякої загальної цінності.

Немає пов'язаних подій

Місця не присвоєно

    Ні особи, призначені

    ключові слова