Ян Кароль Зубжицький-Сас (25 червня 1860, Товсте — 4 серпня 1935, Львів) — галицький (польський) архітектор, історик і теоретик архітектури.

Народився 1860 року в містечку Товстому на Тернопіллі. У Станиславові (нині Івано-Франківськ) закінчив реальну школу і гімназію. Протягом 1878—1884 років навчався на будівельному факультеті Львіської політехніки (за іншими даними — почав навчання 1875 року). Був членом Політехнічного товариства у Львові у 1884—1887, 1894—1898 роках, а також від 1913 року. 1885 року отримав диплом інженера будівництва. До 1886 року працював у Львівській політехніці. Того ж року виїхав до Кракова.

Від 1900 року член редакції краківського журналу «Architekt», у 1905—1907 роках головний редактор. З 1905 до 1912 р. працював інспектором міського будівництва в Кракові. Отримавши у 1912 році посаду надзвичайного професора і керівника кафедри архітектури і естетики, переїхав до Львова на постійне проживання. У 1919—1929 роках викладав історію архітектури. Вийшовши на пенсію 1929 року. 27 листопада того ж року за педагогічну, наукову та мистецьку діяльність був відзначений Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі. Продовжував працювати в галузі теорії архітектури, займався проектуванням нових споруд. Помер у 1935 році у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 20). У Львові в 1938—1944 роках іменем Зубжицького називалась вулиця, що нині має назву Зо́ряна (бічна вулиці Любінської). Потомки Зубжицького проживають у Львові.

Залишив чималу творчу спадщину, зокрема: «Філософія архітектури, її теорія і естетика» (1894), «Жовква — опис пам'яток» (1901), «Оборонний костел у Бібрці біля Львова» (1905), «Коротка історія мистецтва» (1914—1916), «Пам'ятки міста Львова» (1928), «Місто Ярослав та його пам'ятники». Видав окремою книгою дисертацію «Розвиток готики в Польщі з конструктивного і естетичного погляду» (1895). Ілюстрував праці власними рисунками, яких виконав кілька тисяч. Експонував рисунки зразків дерев'яної архітектури на виставці в палаці Чапських у Кракові (13 квітня — 15 травня 1905 року).

Член Наукового товариства у Львові, Товариства опіки над пам'ятками мистецтва, член-кореспондент «Грона консерваторів Східної Галичини». Відзначений нагородами Австро-Угорщини і Польщі.

Будівлі

За проектами Зубжицького збудовано 45 храмів, у 15 храмах здійснено перебудови. Був також автором житлових і громадських споруд.

• Костел св. Станіслава в Козовій (1902, Тернопільська область)
• Проект перебудови костелу домініканського монастиря в Тарнобжегу на вулиці Костюшка, 2. Храм отримав при головному фасаді дві вежі (північна недобудована), надбудовано крухту, додано дві бокові нави. Роботи завершено до початку Першої світової, під час якої храм був сильно пошкоджений артобстрілом.
• Костел св. Йосипа поблизу Коломиї (1908).
• Костел св. Станіслава в Чорткові (1910).
• Костел воздвиження Святого Хреста в селі Хмелиська (1930, Тернопільська обл.).
• Костел св. Франциска і монастир капуцинів у Львові (1930).
• Церква Архистратига Михаїла у Товстому (1912).
• Костел Святої Трійці у Товстому (1912).
• Ратуші у містах Йорданув, Неполоміце.
• Власна кам'яниця на алеї Словацького, 7 у Кракові. Реставрована у 2000-х.

Нереалізовані

Зубжицький — автор ряду нереалізованих проектів: костел у Сокалі, будинок музичного товариства в Станиславові (1890), Промисловий музей (1897) та Палац мистецтв у Кракові (1898), проект нової ратуші у Львові (1898), ратуша в Ланьцуті (1907). Конкурсний проект костелу Христа Спасителя у Варшаві (1901) здобув лише срібну медаль, однак його вдалось реалізувати дещо пізніше у Кракові, в місцевості Подгуже.