Народився в Переяславі Полтавської губернії  3 жовтня1898 року в сім’ї земського начальника 5 дільниці Переяславського Повіту,  радника Івана Афанасійовича Згурського-Омельченко. Після закінченні чоловічої гімназії в 1916 році поступив у Київський Політехнічний інститут імператора Олександра ІІ. У цьому ж  році був зарахований юнкером в Олексіївське інженерне училище відкрите в Києві в 1915 році, де навчався з 8.9.1916 до дня демобілізації 23.11.1918 року. Вихованці училища носили нагрудний знак затверджений 12.09.1916 р. «Белой эмали Мальтийский крест, между концами которого серебряное сияние, а на нем скрещенные золотые топоры. В центре знака накладной золотой вензель Наследника Цесаревича, шефа училища, под Императорской короной». Після закінчення училища в 1917–1919 рр воював у складі. військ гетмана С.В. Петлюры в чине хорунжего. Після громадянської війни закінчив Політехнічний інституту і працював начальником будівництва Іркутської ЦЕС, безпартійний, українець.
Заарештований 08.06.1938 року. Вироком Військової колегії Верховного Суду СРСР від 14.10.1938 р., за статтями 58-1а, 58-7, 58-9, 58-11 КК РРФСР присуджений до розстрілу. Вирок виконано 14.10.1938 року в Іркутську. Реабілітований визначенням Військової колегії Верховного Суду СРСР від 13.11.1958 року.