У Бучі поруч із церквою, де у братських могилах ховали убитих російськими окупантами українців, є окрема могила. Над нею стоїть дерев'яний хрест. А на ньому написані імена сім'ї загиблих – Маргарита Чикмарьова та її сини Матвій і Клим.

з Донецька

33-річна Маргарита та 43-річний Олександр Чикмарьові родом із Донецька. Вони виросли в одному селі на Донеччині. Саша старший за Риту на 10 років і спершу не звертав на неї уваги, вважав ще маленькою.

А вже після того, як вона закінчила інститут, вони стали зустрічатися і незабаром одружилися. У них народився перший син Матвій. Війна на Донбасі застала їх, коли Матвій був ще маленьким. Проте щойно йому треба було йти до першого класу, Маргарита й Олександр вирішили перебиратися на мирну територію.

батько Маргарити залишився на Донеччині, мами в неї не було, вона померла, коли Рита була маленькою. Її виховували батько та бабуся. Після декрету тут вона працювала у Бучанській міській раді, потім у сільраді Гостомеля, Сашко ж працював менеджером із продажу молочних продуктів", – згадує її подруга.

Війна застала їх у Бучі. Спочатку ніхто не думав, що до містечка прийдуть російські окупанти й чинитимуть такі звірства. А потім уже було пізно.

"Ми з нею весь час розмовляли по телефону. У перший день війни я зателефонувала Маргариті, вона говорила, що вони хотіли б поїхати. Потім вона писала, що це вже неможливо. 4 березня Маргарита написала, що вони з дітьми таки спробують виїхати. Я ще говорила їм, щоб вони повісили на машину білий прапор, написали "діти". У їхньої машини вікна не були тоновані, так що ворог чудово бачив, що в машині діти", – каже подруга.

5 березня о 6-й годині ранку вони виїхали і зв'язок з ними зник. Подруга каже, що набирала номер Рити, та вона не відповідала. Потім дзвонила Сашкові, Матвієві, але весь час тиша. Рідні не знали, де вони.

7 березня в одній із груп у Facebook тато Сашка написав, що зникла родина та попросив допомоги у пошуках. Відгукнувся один із волонтерів, написав, щоб із ним зв'язалися.

Він і повідомив, що автомобіль розстріляли російські окупанти.

"Вони від будинку від'їхали на якихось 800 метрів. Маргарита та діти загинули на місці. А Сашко отримав сильне поранення і залишився без ноги. Він був у лікарні, зв'язався лише з кумом і сказав йому, що в нього більше немає родини. Вони обоє так любили своїх синів! Я іноді думаю, що добре, що Рита не бачила Матвія та Клима мертвими, вона б не перенесла цього", – зі сльозами розповідає подруга.

Матвій писав програми, а Клим залицявся до дівчинки

Маргариті назавжди тепер буде 33 роки, до свого дня народження 27 березня вона не дожила три тижні. А 13 квітня молодшому Климу виповнилося б 5 років, а влітку старший Матвій відзначив би своє 10-річчя.

"Матвій був дуже обдарованим хлопчиком. Він навчався у школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Добре знав математику, фізику, вже писав якісь комп'ютерні програми. Він був не по роках розвинений", – каже подруга Маргарити.

Друзі Клима ніяк не можуть повірити, що його немає серед них. Але тепер вони точно знають, що росіяни вбивають навіть дітей.

"Клим ходив з моїм сином у ясла, часто вони гралися разом, перед війною ми ходили в паралельні клуби на футбол – він у команду "Шахтаря", мій син – до Академії Алієва. Нехай за це прийде справедлива розплата тим, хто вчинив це вбивство, хто віддав цей наказ! Як і за всі жертви та руйнування під час цієї тупої, безжальної, нереально жорстокої та брехливої путінської війни проти України. Винен кожен, хто наказав, хто діяв і хто мовчав!" – написала мама маленького друга Клима Леся Шутко.

https://news.obozrevatel.com/ukr/vojna-v-ukraine/u-buchi-rosiyani-rozstrilyali-matir-iz-ditmi-batkovi-vidirvalo-nogu-scho-vidomo-pro-pohovanih-bilya-tserkvi.htm